Ідея приходить одразу цілком: бот, який сам знаходить клієнтів, продукт, який продає себе, сервіс, аналогів якому поки немає. У моменті вона здається очевидною — майже готовою до запуску.
Далі — тиша. Немає розбивки на кроки, немає порядку, в якому варто робити хоча б першу частину, немає перевірки, у скільки це виллється в грошах і часі.
Юніт-економіку рахують в останню чергу — вже після розмов з розробниками і підрядниками, коли повертатися назад незручно: забагато вже обговорено, щоб просто сказати «не будемо».
Іноді з'ясовується неприємне: те, що здавалося дешевою автоматизацією, насправді дорожче за людину. Мрія чудова — просто вона поки не зустрілася з цифрами.
Знайти розробника, який «просто зробить», не вирішує проблему — він зробить саме те, що ви попросили, а не те, що ви мали на увазі, бо структури для цього «мали на увазі» ще не існує.
Потрібен не виконавець на старті, а розбір ідеї до нього: що з цього справді необхідно в першій версії, а що було гарним доповненням, яке можна додати потім.
eXtellact розбирає ідею питання за питанням — для кого це, що має вийти, що обов'язково, а що ні — перш ніж мова зайде про розробників і гроші.
Переказ-звірка наприкінці розмови ловить саме самообман: ви читаєте, у що перетворилася ваша ідея на папері, і бачите розрив між мрією і тим, що реально сформульовано — поки не витрачено жодного долара.
Там, де рішення ще не ухвалено — наприклад, у скільки це обійдеться, — бриф чесно пише «не з'ясовано», а не підставляє випадкову цифру, аби виглядати завершеним.
Оплати немає — лише денний ліміт розмов, щоб сервіс не захлинувся у всіх одразу.
Це саме той момент, для якого продукт і створений. Почніть з L1 — рівня «просто прикинути, чи варто взагалі братися».
Краще дізнатися про це за 10 хвилин розмови, ніж після оплати першому розробнику. Чесний розбір — теж цінний результат, навіть якщо відповідь «поки не з'ясовано».
Нічого — у продукті поки немає оплати, лише денний ліміт на кількість розмов.