Що розумнішими стають моделі, то помітніше: заважає нам не їхній інтелект, а спосіб, у який ми з ними спілкуємося.

Знайома ситуація

Ви просите ШІ щось зробити й отримуєте майже те, що треба. Пояснюєте, що не так. Потім ще раз. На десятій правці стає зрозуміло: ви точно знаєте, чого хочете, ви це буквально бачите. Але сказати не можете.

Зазвичай у цю мить вирішують, що модель недостатньо розумна. Ми вважаємо, що річ в іншому.

Думати й мислити — не одне й те саме

Ми розрізняємо два режими роботи розуму.

Думання працює зі словами. Воно добре там, де відповідь уже відома: пояснити, перевірити, передати іншому.

Мислення працює з образами. Образ — це не картинка, а цілісне відчуття ситуації одразу в багатьох вимірах: форма, вага, рух, час, рівновага. Мислити означає рухати цей образ і дивитися, що з ним відбувається.

Уявіть, що вам дали в руки старовинний інструмент, якого ви ніколи не бачили. Назви для нього у вас немає. Але руки вже крутять його, зважують, шукають, як він лягає в долоню. За хвилину ви тримаєте його правильно, хоча пояснити, чому саме так, ще не можете. Розуміння прийшло раніше за слова.

Нове ми знаходимо мисленням. Слова потрібні потім, щоб знайдене зберегти й розповісти.

Слова як вузьке горлечко

Щоб передати думку, її доводиться стиснути в слова. Співрозмовник розгортає слова назад у власний образ. Втрати стаються двічі, і це знає кожен, хто пробував описати мелодію текстом замість того, щоб її наспівати.

Зі ШІ відбувається те саме, і ось що цікаво. Усередині мовної моделі теж немає слів. Там величезний простір чисел, у якому смисли розташовані плавно, ближче й далі один від одного. Слова з'являються лише на вході та на виході.

Виходить дивна картина. По обидва боки розмови є щось об'ємне й неперервне, а між ними щілина завширшки в рядок тексту.

А що як не описувати, а рухати

Ми уявляємо інший спосіб роботи. Модель показує вам образ. Ви відчуваєте, що в ньому щось не так, і зсуваєте його — поглядом, жестом, легким рухом. Модель відповідає одразу, і ви рухаєте далі, доки не стане «те».

Різниця приблизно як між регулятором гучності та листом «зробіть, будь ласка, на дванадцять відсотків тихіше».

Чипи в голові для цього не потрібні. Першу версію такого інтерфейсу можна зібрати з екрана, камери та вже наявних моделей. Прямий зв'язок із мозком — далека перспектива, і ми не обіцяємо її завтра.

Як ми хочемо це перевірити

Експеримент називається «Промінь ліхтарика». Людина в напівтемряві отримує незнайомий старовинний предмет. Світло падає лише на руки та на сам предмет. Завдання — зрозуміти, для чого його зроблено, і показати це дією.

Камери записують кожен рух рук і погляду. Наше передбачення просте: руки знайдуть правильний хват раніше, ніж людина зможе пояснити призначення предмета словами. А якщо попросити її міркувати вголос, вона впорається гірше.

Якщо експеримент цього не покаже, значить, ми помиляємося. Ми так і напишемо.

Наші ставки

Довести це ми поки не можемо, але ставимо саме на це.

  • Текстовий чат зі ШІ — тимчасова форма. За десять років він виглядатиме так, як сьогодні виглядає командний рядок.
  • Наступний великий крок дасть не розумніша модель, а ширший канал між нею та людиною.
  • Мислення можна навчити. Потрібен майстер, який покаже, що саме ви щойно зробили, і цим майстром може бути ШІ.
  • ШІ корисніший як дзеркало, ніж як оракул. Машина, що допомагає побачити хід власної думки, дасть більше, ніж машина з готовими відповідями.

Посперечайтеся з нами

Усе це гіпотези, і ми публікуємо їх, щоб почати розмову. Найцікавіше для нас питання звучить так: чи існує задача, яку без слів розв'язати неможливо?

Якщо маєте відповідь чи заперечення, напишіть нам.